20 лютого разом з усіма співгромадянами вшановуємо Героїв Небесної Сотні.
Сьогодні згадуємо не про минуле, хоча у військовій справі України слово «сотня» має давню історію: пам’ятаємо і про сотні козацького реєстрового війська, і сотні Українських січових стрільців, і сотні Української повстанської армії! Але...
Сьогодні підтверджуємо нашу спільну відповідальність пам’ятати всіх Героїв, відповідальність не зраджувати ні себе, ні України, ні українського народу! У сніжну й холодну зиму 2013–2014 рр. люди вийшли на майдан Незалежності без зброї, але з гідністю. Вони не планували ставати Героями – вони не погоджувалися жити на колінах і не хотіли такої долі своїм дітям. Вони не просили слави. Вони просили майбутнього. І заплатили за нього найдорожчим.
Подвиг Героїв Небесної Сотні має бути вічним мірилом совісті для всіх українців. Це моральний орієнтир і незгасне нагадування: свобода – не абстракція, вона має ім’я, обличчя, вік. Вона вимірюється долями студентів і підприємців, службовців та робітників, учителів і фермерів… – людей різного віку, різних професій, із різних міст і сіл України, чиї імена сьогодні, коли Україна знову бореться за своє існування, звучать як заповіт.
Заповіт великої любові до рідної землі, до її свободи – не здаватися, не зраджувати, не зневірюватися! Борітеся – поборете!
Слава Україні! Вічна слава і пам’ять Героям!