Національна комісія зі стандартів державної мови отримує звернення громадян щодо об’єктивності оцінювання рівня володіння українською мовою. У зв’язку із цим Комісія нагадує, що особи, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, мають володіти державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (набрати 70%-89% правильних відповідей на іспиті) або на рівні вільного володіння другого ступеня (набрати 90%-100% правильних відповідей на іспиті).
Для того, аби кожний і кожна могли завчасно зрозуміти свою відповідність встановленим вимогам до кожного з рівнів володіння державною мовою, наводимо Класифікацію рівнів володіння державною мовою.
А1. Початковий рівень першого ступеня: засвідчує, що особа розуміє і може вживати загальні вирази та найпростіші фрази, необхідні для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи іншу особу, запитати і відповісти на запитання про себе (місце проживання, родину, особисті речі тощо); може взаємодіяти на простому рівні, якщо співрозмовник говорить повільно й чітко та готовий допомогти.
А2. Початковий рівень другого ступеня: засвідчує, що особа розуміє та може вживати окремі фрази та широко вживані вирази, пов’язані з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна інформація про себе та свою сім’ю, здійснення покупок, місцева географія, працевлаштування тощо); може спілкуватися в ситуації, коли необхідний простий і безпосередній обмін інформацією на звичні теми.
Б1. Середній рівень першого ступеня: засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі й часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто й доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.
Б2. Середній рівень другого ступеня: засвідчує, що особа може розуміти основні ідеї комплексного тексту як на конкретну, так і на абстрактну тему, включаючи спеціалізовані дискусії за своїм фахом; може спілкуватися з носіями мови з таким ступенем швидкості та спонтанності, який уможливлює регулярні відносини з ними, не викликаючи труднощів для жодної зі сторін; може чітко і докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги і недоліки різних позицій.
С1. Рівень вільного володіння першого ступеня: засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов’язаних із пошуком засобів вираження, легко й точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано й докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.
С2. Рівень вільного володіння другого ступеня: засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко й точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.