День Незалежності України сьогодні ‒ це свято, коли ми особливо гостро відчуваємо ціну свободи, силу єдності та відповідальність за державу, яку творимо разом.
Сьогодні ми не святкуємо, а виборюємо незалежність як право України самостійно визначати своє майбутнє. Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав за неї найдорожче, своє життя, й уклінно дякуємо кожному й кожній, хто продовжує її захищати.
Наша незалежність має багато вимірів. Вона втілена в здатності вільно говорити, думати й обирати власне майбутнє. Вона живе в нашій культурі, історії та традиціях. Особливе місце в цьому єднанні посідає українська мова ‒ державна мова України, важливий чинник національної ідентичності й один із символів нашої державності.
Сьогодні, коли Україна продовжує відстоювати своє право на життя, українське слово набуває особливої сили. Воно звучить у наших містах і селах, у школах та університетах, в державних установах та на полі бою. Українською мама читає дітям першу книгу, а батько розповідає про героїв-побратимів. Українське слово звучить усюди, де живе Україна.
Плекаючи й розвиваючи рідну мову, ми творимо простір для нашого спільного майбутнього. Працюючи заради її утвердження, ми зміцнюємо державу й передаємо наступним поколінням те, що робить нас єдиною нацією.
Незалежність починається з усвідомлення власної цінності. І триває щодня: у наших рішеннях, нашій праці, нашій відповідальності одне за одного і за Україну.
З Днем Незалежності, Україно! Нехай кожне наступне покоління матиме змогу сказати: «Це моя Україна! Я пишаюся нею! Ми вільні в ній!»