Мова як символ соборності

22 січня Україна відзначає День Соборності. У 1919 році на Софійській площі в Києві відбулася урочиста церемонія злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Цей акт засвідчив прагнення українців жити в єдиній та неподільній державі попри всі спроби ворогів розірвати нашу землю на шматки.

Сьогодні це свято набуває особливого, болісно актуального звучання. Ворог бомбить наші міста, убиває наших людей, веде війну проти нашої ідентичності, нашої культури, нашої мови.

У цій боротьбі українська мова постає не просто засобом спілкування – вона перетворюється на символ опору, на зброю єдності. Коли військовий із Донеччини і волонтер зі Львова розмовляють українською, коли лікар у Харкові спілкується з пацієнтами державною мовою, коли вчителі в деокупованих містах повертають дітям право вчитися рідною мовою – ми перемагаємо спроби ворога розділити нас на «своїх» і «чужих».

Російська пропаганда десятиліттями намагалася переконати світ, що України як єдиної нації не існує, що вона начебто «розділена» за мовною чи регіональною ознакою. Повномасштабна війна довела абсурдність цієї брехні. Люди з усіх куточків країни, незалежно від мови чи походження, об’єдналися в боротьбі за свою Батьківщину.

Національна комісія зі стандартів державної мови продовжує роботу навіть у найтемніші часи, бо розуміє: мова – це фундамент нашої соборності. Ми прагнемо, щоб українська звучала природно й гідно в усіх сферах життя, щоб кожен громадянин міг почуватися частиною єдиної спільноти, об’єднаної власною мовою, історією та майбутнім.

День Соборності України – це не просто вшанування історичної дати. Це нагадування, що ми боремося зараз на фронті і в тилу за право бути єдиною, незалежною, українськомовною державою. Кожне слово, сказане українською, – це наша відповідь окупантові, це наш внесок у перемогу.

Слава Україні! Героям слава!

Разом до перемоги!