Без переосмислення минулого не може бути майбутнього… Жертви Бабиного Яру волають до нашої пам’яті, пробуджуючи в ній спогад про трагічну дорогу до смерті вулицями Києва восени 1941 року. У ті дні було розстріляно понад 33 тисячі мешканців Києва єврейського походження. Виняткову жорстокість цього злочину проти людяності передають рядки Миколи Бажана із вірша «Яр» (1943):

Блищить на мокрій твані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів,

І дотліває кинутий набік

Закровлений дитячий черевик.

Трагедія Бабиного Яру закорінена в колективній пам’яті всіх українців. Там убивали не лише євреїв, там знищували українських націоналістів, військовополонених, усіх, хто насмілився чинити опір режиму.

Проминуло багато років, але нащадки тоталітарного радянського режиму, які незаконно вдерлися на нашу землю, продовжують плюндрувати закони людяності; новітні людожери доповнили кривавий перелік: Ірпінь, Буча, Ізюм, Краматорськ...

Пам’ятаймо й вшановуймо пам’ять невинних жертв, схилімо голови перед їхньою світлою пам’яттю!

Боротьба за волю й незалежність України триває! Разом – до Перемоги!