Сьогодні ми вшановуємо всіх, хто обороняв і обороняє Україну: кадрових військових, добровольців, волонтерів, усіх громадян, які ставали живою стіною зупиняти танки в Городні, Енергодарі, Дніпрорудному, Херсоні, Мелітополі, Новій Каховці й інших містах, – усіх, хто боровся і продовжує боротьбу за незалежність Української держави і наше спільне українське майбутнє.
Від княжих дружин і козацьких січей до Української революції 1917–1921 років, від вояків-повстанців до сучасних Збройних Сил України, протягом століть українці виборювали право жити на власній землі, говорити власною мовою й самостійно вирішувати свою долю. Козацька звитяга, лицарський дух і вірність присязі стали фундаментом нашої державницької традиції. Сьогодні її продовжують нові покоління Героїв – чоловіків і жінок, що стоять на захисті Батьківщини.
Захист України не обмежується лінією фронту. Він триває і в інформаційному, і в культурному просторі, де одним із найміцніших щитів є мова. Державна українська мова об’єднує громадян, зберігає історичну пам’ять, передає цінності й формує спільну ідентичність. Саме тому вона є засадничим складником національної безпеки: там, де звучить українське слово, міцнішає держава.
Ми низько вклоняємося всім, хто боронить Україну зі зброєю в руках. Ми пам’ятаємо полеглих Героїв і схиляємо голови в скорботі за тими, хто віддав життя за нашу свободу. Ми підтримуємо поранених, ветеранів і їхні родини та вдячні кожному, хто наближає Перемогу.
Майбутнє Української держави залежить від кожного з нас. Це спільна відповідальність: берегти незалежність, розвивати державну українську мову, підтримувати захисників і будувати країну, гідну їхньої жертви.
З Днем захисників і захисниць України! З Днем Українського козацтва!
Слава Україні! Героям слава!