Річниця першого мовного закону України
Сьогодні важлива дата в історії становлення української мови як державної. 24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада» був опублікований закон Центральної Ради України, який уперше закріпив вживання української мови як офіційної на території Української Народної Республіки.
Закон закріпив уживання української мови як офіційної мови у комунікації держави й громадян: «Всякого рода написи, вивіски тощо на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинно писати державною українською мовою… По всіх торговельно-промислових, банкових і т. п. закладах і конторах, які зобов’язані давати публічні справоздання, мовою в діловодстві має бути державна українська».
Документ визначив терміни впровадження норм у життя та санкції за їх невиконання, а також започаткував процес українізації діловодства в Українській Народній Республіці. Згодом була ухвалена низка документів, відповідно до яких службовці мали обов’язково володіти українською мовою. Це був один з основних кроків щодо переходу від декларацій про рідну мову до чітких норм закону.
Послідовна мовна політика продовжилася в Українській Державі й за правління гетьмана Павла Скоропадського, коли пункт про державний статус української мови було відображено в проєкті Конституції Української Держави.
У відновленій УНР доби Директорії, яка 1 січня 1919 року ухвалила Закон про державну мову в Українській Народній Республіці, українська мова ставала обов’язковою для вживання в збройних силах, урядових і громадських публічних установах.
Своїми державницькими діями Центральна Рада поклала край поширеним сумнівам щодо самого факту існування українського народу, перетворила українське питання на одне з ключових в історії визвольних змагань.
Маємо за честь продовжувати реалізовувати мовну політику в Українській державі. Уклінно дякуємо захисникам і захисницям за кожен день, у який ми можемо жити у своїй країні й працювати задля збереження й розвитку державної мови.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
