У першу неділю жовтня ми дякуємо тим, хто присвятив своє життя навчанню та вихованню майбутніх поколінь української нації. Тому це свято часто називають Днем учителя.

У кожної й кожного з нас були і є вчителі. Хтось через усе життя несе образ людини, яка вчила читати й писати. Хтось називає вчителем людину, яка допомогла зробити наукове відкриття. Для когось учитель ‒ це людина, яка допомогла бути майстерним чи майстерною в гаптуванні, ремонті авта чи будівництві.

Учити дітей чи юнаків і юнок ‒ це не просто професія. Це місія і готовність узяти на себе величезну відповідальність. Відповідальність за те, якими будуть прийдешні покоління.

Дякуємо тим, хто сьогодні навчає найменших громадян і громадянок України у сховищах, укриттях і підвалах, у перервах між нескінченними повітряними тривогами.

Захоплюємося тими, хто попри вимкнення електрики готує для учнів та студентів нові навчальні матеріали, допомагає в умовах війни здобувати нові професії, ставати фахівцями, яких так потребуватиме Україна для відновлення.

Вшануймо пам’ять учителів, які загинули під час цієї війни!