Шановні громадяни України, шановні мешканці славного міста Запоріжжя! Після публікації Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі – Закон) та набуття чинності пункту 11 статті 8, відповідно до якого Національна комісія зі стандартів державної мови (далі – Комісія) повинна була «протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті перелік сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, та рекомендації щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність із стандартами державної мови», на адресу Комісії почали надходити звернення громадян із пропозиціями розглянути, пояснити назви окремих населених пунктів, звернути увагу на ті з них, які, на думку авторів, підлягають зміні або виправленню. Серед інших були звернення щодо назви міста Запоріжжя, зокрема про повернення до історичної форми «Запорожжя». Як центральний орган виконавчої влади Комісія зобов’язана реагувати на звернення громадян відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян». Не відобразити такої позиції у своєму рішенні про «Про схвалення Переліку сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови, та рекомендацій щодо приведення назв таких сіл, селищ, міст у відповідність до стандартів державної мови й оприлюднення їх на офіційному вебсайті Національної комісії зі стандартів державної мови» Комісія не могла. Це було б нефахово і нечесно.
Але в останні кілька днів Комісія спостерігає сплеск емоцій, пов’язаний зі штучно створеним скандалом, у якому питання історичного та лінгвістичного змісту навмисно перетворили на причину «галасу», «цькування», «глузування», «насмішок»… та й зрештою, українська мова багата на синоніми, якими варто замінювати чуже слово «хайп». Чому ж назва міста Запоріжжя опинилася у списку населених пунктів, назви яких потребують додаткових консультацій на рівні місцевих територіальних громад?
Громадяни у своїх зверненнях наводили широкий діапазон підстав, щоб аргументувати потрібність форми «Запорожжя»: від цитувань Геродота і Птоломея та візантійського імператора Костянтина Багрянородного до тексту «Слова о полку Ігоревім». А коли наукових аргументів, на їхню думку, було недостатньо, то верх брали емоції і форму «Запоріжжя» називали глузливою щодо нащадків славних «запорозьких козаків». Як бачимо, існують різні теорії, думки, тлумачення назви міста Запоріжжя, які мають своїх і прихильників, і критиків.
Консультації з фахівцями-лінгвістами дають підстави говорити, що обидва варіанти є прийнятними і можуть бути обґрунтовані процесами, що відбувалися в українській мові. І якщо сьогодні ми можемо обирати із двох варіантів, то це тільки свідчить про багатство української мови, про її живий та динамічний характер. Із яким із варіантів – «Запоріжжя» чи «Запорожжя» – жити, працювати, творити державу і перемагати – це справа громади, справа свідомого й аргументованого вибору мешканців. Дискусія може тривати, може «втягати» у свій вир істориків, краєзнавців, мовознавців, політиків, але вона повинна бути виваженою, толерантною, має відповідати нормам ввічливого спілкування і поваги до опонента.
Не можна примітизувати української мови! Наша мова – це складна і цілісна система, елементи якої пов’язані та взаємозумовлені. Завдяки цьому вона вистояла і перемогла в понад 300-річному протистоянні у справжній війні, коли проти неї стояла не одна імперія і не один мільйон імперців. Наша мова дала нам шанс зберегтися як нації.
На жаль, прагнення окремої спільноти дописувачів до скандалу й дешевого піару, бажання підвищити рейтинги своїх сторінок у соціальних мережах переважили здатність зрозуміти суть. І цим скористалися не тільки громадяни, яким справді болить доля української мови, а й ті, хто роздмухав інформаційну «бульбашку», аби показати, що громадянське суспільство в нашій державі є незрілим, а українці не мають єдності. Запущені в дію боти працюють на загарбника, у якого громадянського суспільства немає і бути не може. Про це не варто забувати щоразу, коли в когось виникає бажання про щось «гучно» заявити.
Рекомендація Комісії щодо назви славного міста Запоріжжя була насамперед запрошенням до діалогу, учасниками якого повинні бути територіальна громада і науковці-філологи, історики, краєзнавці, представники влади.
Із повагою
члени Національної комісії
зі стандартів державної мови