Українська мова – це не лише засіб спілкування, але й важливий елемент нашої національної ідентичності, культурний код нації та символ державності. Її збереження й розвиток – це завдання держави та  кожного громадянина України. 

25 квітня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» – вагомий документ у справі захисту та розвитку української мови. 

Шлях до цього закону був довгим і тернистим. Упродовж століть, від Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року до русифікаторської політики радянського періоду, українська мова постійно перебувала під загрозою.  

Упродовж ХХ – початку ХХІ століть актами українських урядів було закладено законодавчі підвалини державної мовної політики в Україні, а після Революції Гідності та в умовах російської агресії суспільство і влада усвідомили важливість мовного питання для національної безпеки і суверенітету держави, що й привело до ухвалення Закону в 2019 році.  

Після набуття чинності відбулися суттєві зміни: українська мова стала обов’язковою в державному управлінні, освіті, медицині, сфері обслуговування та інших публічних сферах, запроваджено іспити на рівень володіння державною мовою, посилено захист прав громадян на отримання інформації та послуг державною мовою, збільшилась частка української мови в медіапросторі, видавничій сфері та культурному житті, зріс попит на вивчення української мови серед тих, хто нею раніше не володів. 

Закон став важливим чинником консолідації українського суспільства. Він не лише захищає права українськомовних громадян, але й створює умови для об’єднання нації навколо спільних цінностей та культурних кодів, закладених у мові, залишається важливим інструментом державотворення та захисту української ідентичності.