Із 1994 року за рішенням Генеральної асамблеї ООН 9 серпня в усьому світі висловлюють солідарність із корінними народами ‒ тими, хто на своїй історичній батьківщині сьогодні становить меншість.

Для України від 2014 року цей день став і символом боротьби кримськотатарського народу за право жити на своїй Батьківщині – у Криму. Спільна історія двох народів ‒ українського та кримськотатарського ‒ знову повторюється в необхідності зі зброєю в руках боронити свою незалежність, своє право на життя.

Тисячі кримських татар сьогодні боронять українську землю і мріють про повернення до Криму.

Вшановуємо сьогодні кримських татар, які попри знущання ХХ століття, розкидані волею імперських людожерів по всьому світу, зберегли свою мову, розвивали свою літературу, виростили творців світового рівня ‒ Ісмаїла Гаспринського, Ешрефа Шем’ї-заде, Абдуллу Дерменджи, Шакіра Селіма, Ервіна Умерова, Лейлю Алядінову, Еміля Аміта та багатьох інших.

Народ України пишається Джамалою – співачкою світового рівня!

Видатний син кримськотатарського народу Номан Челебіджихан колись написав:

Я поклявся кров обмити з ран твоїх, народе мій,

бо чому повинні гнити братчики мої в ярмі?

І якщо в житті спокійнім не терпітиму за них,

кров гаряча до краплини висохне нехай в мені!

Я поклявся світло правди в темний край принести мій,

бо чому не може брата брат побачити в пітьмі?

І якщо від цього горя не болітиме мені,

то нехай наплачу море я кривавими слізьми!

Я поклявся, давши слово за народ померти мій,

втішити його в недолі, сльози витерти рясні.

Бо якщо я навіть ханом буду жити сотні літ,

все одно пора настане в землю полягти мені!

(переклад ‒ В. Чернишенко, Г. Михайловська)

Сьогодні варто подякувати братам і сестрам – кримським татарам – за те, що вони вистояли й борються!